“Зробили ретельну та безстрашну моральну інвентаризацію самих себе.”
Творець наділив нас інстинктами з певною метою. Без них ми не були б повноцінними людьми. Якби чоловіки та жінки не старалися знайти собі пару, не докладали зусиль для вирощування продуктів харчування чи будування житла, вони б не вижили. Якби вони не розмножувалися, то земля була би ненаселена. Якби не було соціального інстинкту, якби люди не прагнули до товариства, то не було б суспільства. Отже, ці бажання — статевих взаємовідносин, матеріальної та емоційної безпеки, а також товариства — є цілком виправдані, й, безперечно, дані Богом.
Однак ці життєво необхідні інстинкти іноді занадто перевищують свої функції. Сильно, сліпо, часто підступно вони ведуть нас, панують над нами та претендують на керівництво нашим життям. Наші домагання сексуальної, матеріальної та емоційної безпеки і значного положення в суспільстві часто тероризують нас. Коли людина вибивається з колії, природні бажання завдають їй чимало різноманітних клопотів. Ніхто не позбавлений цього, яким би хорошим він не був. Майже всяку серйозну емоційну проблему можна розглядати як порушення інстинкту. В такому випадку наші величезні природні переваги — інстинкти — перетворюються на розумові та фізичні перешкоди.
Крок Четвертий є нашою рішучою та наполегливою спробою виявити ці перешкоди в кожному з нас. Треба точно знати, як, де та коли наші природні бажання деформували нас. Треба чесно визнати ті нещастя, які це принесло нам та іншим людям. Виявивши свої емоційні порушення, ми можемо приступити до їх виправлення. Без бажання та наполегливих зусиль не може бути й мови про тверезість і задоволеність. Більшість із нас переконалися, що без дослідження та відвертої моральної оцінки себе неможливо досягти насправді дієвої віри.
Перш ніж детально розглянути процес оцінки, давайте визначимо основну проблему. Прості приклади набувають значення, якщо вникнути в їх суть. Припустимо, людина ставить сексуальне бажання понад усе. В такому разі цей сильний потяг може звести нанівець його шанси на матеріальну та емоційну безпеку й на положення в суспільстві. У іншого може розвинутися така пристрасть до фінансової безпеки, що його цікавить лише накопичення грошей. Впадаючи в крайність, він може стати скнарою або й відлюдником, позбавленим сім’ї та друзів.
Але пошук безпеки не завжди пов’язаний з грошима. Часто залякана людина змушена повністю залежати від керівництва й захисту сильнішої особи. Такий слабак, неспроможний задовольнити свої життєві потреби власними силами, ніколи не стає самостійним.
Його участь — розчарування та безпорадність. З часом всі його захисники щезають або вмирають, і він залишається один і переляканий.
Також бувають чоловіки і жінки, помішані на владі, які намагаються керувати іншими. Вони часто відкидають всі шанси на правову безпеку та щасливе сімейне життя. Коли людина перетворюється на поле інстинктів, то спокою не може бути.
Але це ще не все. Всякий раз, коли власні інстинкти нав’язуються іншим, настає біда. Якщо гонитва за багатством топче людей на своєму шляху, то це, очевидно, викличе почуття гніву, заздрості та помсти. Якщо шаленіє сексуальний потяг, то це приведе до аналогічної реакції. Вимоги від інших людей надмірної уваги, захисту та любові можуть викликати лише тиранію або відразу в самих покровителів — два почуття такі ж нездорові, як і причини, що викликали їх. Якщо потяг до особистого престижу стає нестримним, будь то у швейному гуртку чи за столом міжнародної конференції, то це завдає страждань іншим людям і часто викликає відразу. Ця сутичка інстинктів може стати причиною і холодної зневаги, і явної огиди. Таким чином, ми вступаємо в конфлікт не лише з собою, але й з іншими людьми, які також мають інстинкти.
Алкоголікам слід особливо зрозуміти, що їх ошалілий інстинкт є головною причиною їх згубного пиття. Ми пили, щоб затамувати почуття страху, розчарування та депресії. Ми пили, щоб не відчувати провини пристрастей, а потім знову пили, щоб зробити можливими нові пристрасті. Ми пили через самовтіху, щоб отримати якнайбільше задоволення від безглуздих мрій про пишність і владу. Неприємно дивитися на це душевне спотворення. Збуджені інстинкти перешкоджають дослідженню. І всяка серйозна спроба торкнутися їх може привести до тяжких наслідків.
Якщо за темпераментом ми схильні до депресії, то нас може захлиснути почуття провини та огиди до себе. Ми грузнемо в цьому болоті, нерідко дістаючи від цього потворне та болісне задоволення. При патологічному повторенні цієї сумної практики ми досягаємо такого стану депресії, коли єдиним виходом здається забуття. Безперечно, в такому випадку втрачається відчуття реальності, а отже, й справжньої покірності. Це гордість, спрямована в протилежний бік. Це зовсім не моральна оцінка, а той процес, який часто веде пригнічену людину до пляшки та загибелі.
Однак, якщо за своєю вдачею ми схильні до самовпевненості чи величності, то наша реакція буде цілком протилежною. Нас образить пропозиція А.А. про оцінку. Без сумніву, ми з гордістю згадаємо хороше життя, яке ми вели до того, як попали в залежність від пляшки. Ми будемо твердити, що всі наші серйозні вади, якщо ми визнаємо їх взагалі, спричинені надмірним питтям. Звідси логічно випливає, що нам треба лише досягти тверезості — раз і назавжди. Ми віримо, що наші колишні позитивні риси відновляться, як тільки ми перестанемо пити. Якщо все життя, за винятком періоду пиття, ми були пристойними людьми, то для чого потрібна моральна оцінка зараз, коли ми тверезі?
Ми знаходимо ще одне зручне виправдання, щоб ухилитися від оцінки. І заявляємо, що наші теперішні клопоти та тривоги викликані поведінкою інших людей — тих, хто дійсно потребує моральної оцінки. Ми твердо переконані, що якби вони ставилися до нас краще, то в нас все було б в порядку. Отже, ми вважаємо, що наше обурення виправдане й доречне, а образа правильна. Не ми винуваті, а вони!
На цьому етапі процесу оцінки нам на допомогу приходять спонсори. Вони можуть робити це, бо самі пережили досвід А.А. щодо Кроку Четвертого. Вони заспокоюють меланхоліка, запевняючи, що його випадок не є якимось особливим чи невідомим, що він має не більше вад і вони не є гіршими, ніж в інших членів А.А. Спонсор швидко та легко підтверджує це, розповідаючи просто, без самомилування, про свої власні вади, колишні й теперішні. Такий спокійний, але реалістичний переоблік діє дуже заспокійливо. Спонсор, очевидно, відзначить, що, крім недоліків, у новачка можна виявити й позитивні риси. Це виводить з хворобливого стану та спонукає до врівноваженості. Поступово набуваючи об’єктивності, новачок може без страху подивитися на свої вади. Спонсори тих людей, які вважають, що не потребують оцінки, стикаються з зовсім іншою проблемою. Такі люди, засліплені власною гордістю, мимоволі не помічають своїх недоліків. Навряд чи потребують вони заспокоєння. Проблема полягає в тому, щоб допомогти їм виявити в стінах, зведених їхнім “я“, щілину, через яку зможе пробитися світло розсудливості.
Почати можна з того, що багато членів А.А. тяжко страждали від самовиправдання в часи запою. Воно допомагало нам якось пояснити своє пиття та безглузду шкідливу поведінку. Вигадка алібі стала розрадою для нас. Ми змушені були пити тому, що було важко, або тому, що було добре. Ми змушені були пити, бо ми або задихалися від любові ближніх, або зовсім її не мали. Ми змушені були пити через великий успіх на роботі або через невдачу. Ми змушені були пити, коли наш народ переміг у війні, або коли не вдалося зберегти мир. І так було нескінченно.
Ми вважали, що “обставини” привели нас до пиття, та намагалися виправити їх, але коли ми, до свого повного задоволення, побачили, що це неможливо, тоді ми випустили пиття з-під контролю й стали алкоголіками. Нам ніколи не приходило в голову, що треба було змінити себе для того, щоб вистояти у всяких умовах.
Але в А.А. ми поступово взнавали, що треба щось робити з нашим почуттям мстивої образи, жалю до самих себе та безпідставної гордості. Ми побачили, що завжди, коли ми зазнавалися, люди відверталися від нас. Ми зрозуміли, що коли таїли злобу та планували помститися за свої поразки, то фактично самі страждали від того гніву, який призначали для інших. Ми дізналися, що якщо ми були сильно схвильовані, то в першу чергу слід було заспокоїти своє хвилювання, незважаючи на те, хто чи що, на нашу думку, викликало його.
Іноді не скоро вдавалося зрозуміти, як наші викривлені емоції тероризували нас. Ми швидко помічали їх в інших і дуже повільно у собі. Перш за все, як би болісно та принизливо це не було, ми повинні визнати, що маємо багато таких вад. Щодо інших людей, то ми повинні забути слово “звинувачення”. Навіть щоб почати це, потрібне велике бажання. Але після подолання перших двох-трьох високих бар’єрів справа почала видаватися легшою. Бо ми почали реально дивитися на себе, інакше кажучи, набувати покірності.
Звичайно, потяг до влади та схильність до депресії є проявами крайностей у багатьох людей в А.А. і в цілому світі. Іноді ці риси чітко виражені, як у наведених прикладах. Але багато з нас підпадають під обидві класифікації. Люди ніколи не бувають однаковими, тому кожен із нас при оцінці мусить визначити свої особисті вади. Знайшовши підхожі туфлі, він мусить взутися і йти з новою впевненістю, що нарешті він на правильному шляху.
А тепер подумаємо, чи треба складати список найбільш разючих вад, притаманних усім нам у тій чи іншій мірі. Для тих, хто має релігійне виховання, це означало б серйозне порушення моральних принципів. Інші розглядатимуть це як вади характеру. Ще інші назвуть це показником непристосованості. В декого викличе роздратування розмова про аморальність, не кажучи вже про гріх. Але всі, хто хоч трохи розсудливий, погодяться на одному: в нас, алкоголіків, є багато негативних рис, над якими треба багато попрацювати, якщо ми сподіваємося тверезості, прогресу та справжньої здатності давати собі раду в житті.
Щоб уникнути плутанини в назвах, ці вади треба назвати. Давайте приймемо загальновизнані назви найбільших людських слабкостей — Семи Смертельних Гріхів: гордість, пожадливість, похіть (безстидство), гнів, обжерливість, заздрість і лінощі. Не випадково гордість стоїть на першому місці. Бо гордість, яка веде до самовиправдання та завжди підігрівається свідомим чи підсвідомим страхом, породжує більшість людських труднощів і є головною перешкодою на шляху до прогресу. Гордість спокушає нас ставити собі та іншим такі вимоги, які не можна задовольнити без перекручення чи порушення даних нам Богом інстинктів. Коли задоволення інстинктів сексу, безпеки та товариства стає єдиною метою нашого життя, тоді вступає гордість, щоб виправдати наші крайності.
Всі ці вади породжують страх — душевну хворобу. Страх, у свою чергу, породжує інші вади. Необґрунтований страх, що наші інстинкти не будуть задоволені, викликає в нас прагнення до зверхності над іншими людьми, потяг до сексу та влади, гнів, якщо нашим інстинктивним вимогам загрожує небезпека, і заздрість, коли нам здається, що здійснюються чужі, а не наші бажання. Ми їмо, п’ємо та намагаємося вхопити побільше, побоюючись, що нам не вистачить. І, щиро хвилюючись про роботу, ми продовжуємо ледарювати. Ми байдикуємо й відкладаємо справи з дня на день, або, в кращому випадку, працюємо неохоче та в півсили. Ці страхи, як шашіль, безперестанно точать основи нашого нового життя.
Таким чином, коли А.А. пропонує провести відверту моральну оцінку, то новачку здається, що від нього вимагають неможливого. Як гордість, так і страх знемагають його всякий раз, коли він робить спробу заглянути в себе. Гордість каже: “Не треба йти цим шляхом…”, а страх говорить: “Не смій дивитися!” Але члени А.А., котрі таки провели моральну оцінку, свідчать: ця гордість і страх є не що інше, як привиди. Якщо ми сповнені бажання провести оцінку й зробити це сумлінно, то дивовижне світло спадає на нашу туманну дійсність. При старанні з’являється цілком нова впевненість, і відчуття полегшення важко передати. Це перші плоди Кроку Четвертого.
На той час новачок вже, очевидно, прийшов до висновку, що його вади, які є викривленими інстинктами, стали основною причиною його пиття та життєвих невдач. Поки в нього не з’явиться бажання наполегливо попрацювати над усуненням найгірших вад, доти тверезість і душевний спокій будуть обминати його. Весь помилковий фундамент його життя треба розбити й збудувати заново на міцній основі. Сповнений бажання почати аналіз своїх вад, він запитає: “Як мені братися за це? Як дати собі моральну оцінку?”
Оскільки Крок Четвертий є початком життєвої практики, то спочатку рекомендується розглянути ті вади, які гостро докучають і є найбільш помітними. Розібравшись у тому, що було погано, а що добре, можна приблизно оцінити свою поведінку щодо первинних інстинктів сексу, безпеки та товариства. Перегляд життя може навести його на роздуми над такими питаннями:
“Коли, як і в яких випадках моє егоїстичне домагання статевого зв’язку завдавало шкоди мені та іншим людям? Хто постраждав і як сильно? Чи я зіпсував своє подружнє життя та приніс горе своїм дітям? Чи я поставив під загрозу своє положення в суспільстві? Як я реагував на такі ситуації в той час? Чи мене мучило незгасне почуття провини? Чи я твердив, що був переслідуваним, а не переслідувачем, і таким чином звільняв себе від відповідальності? Як я реагував на розлад сексуальних стосунків? Чи я ставав мстивим або подавленим у разі відмови? Чи я “зганяв” це на інших людях? Якщо я зустрічав відмову або байдужість вдома, то чи було це причиною для випадкових зв’язків?”
Також важливими для багатьох алкоголіків є питання про їх поведінку щодо емоційного та фінансового забезпечення. Дуже часто саме тут страх, жадоба, зверхність і гордість відігравали найгіршу роль. Оглядаючи свій службовий шлях, майже всякий алкоголік може запитати себе: “Які ще вади, крім пиття, похитнули моє фінансове становище? Чи страх непридатності до роботи зламав мою впевненість і привів мене до конфлікту? Чи не намагався я приглушити почуття невідповідності грубістю, обманом, брехнею або уникненням відповідальності? А може, досадою, що інші не визнали моїх справді виняткових здібностей? Чи не переоцінював я себе, уявляючи себе важливою персоною? Чи був я настільки аморальний, що ставав поперек дороги та вибивав з коли своїх колег? Чи був я марнотратником? Чи я бездумно позичав гроші, не турбуючись про віддачу? Чи був я скнарою та не утримував належним чином сім’ю? Чи намагався я вирішувати фінансові справи чесно? А як відносно “вигідних” грошових справ, фондової біржі та скачок?”
Ділові жінки в А.А. переконуються, що багато таких питань можуть бути задані і їм. Схильні до алкоголю домогосподарки також підривають матеріальне становище сім’ї. Вони можуть приховувати справжні витрати, маніпулювати коштами на харчування, захоплюватись азартними іграми та ввести свого чоловіка в борги безвідповідальністю, збитками й марнотратством.
Але всі алкоголіки, яки пропили свою роботу, сім’ю та друзів, повинні безжалісно допитати себе, щоб вияснити, як їх вади характеру зруйнували їхню безпеку.
Найхарактернішими ознаками емоційної незабезпеченості є тривога, гнів, жаль до самого себе та депресія. Іноді вони породжуються причинами, які є всередині нас, а іноді приходять ззовні. Щоб здійснити оцінку в такому плані, ми повинні уважно розглянути особисті стосунки, які завдають постійних чи періодичних турбот. Слід пам’ятати, що така незабезпеченість може виникнути в кожній сфері, де є загроза інстинктам. Питання, спрямовані на це, можуть бути такими:
“З огляду на минуле й теперішнє, які сексуальні ситуації викликали в мене неспокій, гіркоту, невдачу чи депресію? Чи можу я бачити при справедливій оцінці кожної ситуації, де я був неправий? Можливо, ці труднощі обсіли мене через мій егоїзм і надмірні вимоги? Якщо моя тринога викликана поведінкою інших, то чому мені бракує здатності примиритися з обставинами, які я не можу змінити?”
Це основні запитання, які можуть виявити причину мого занепокоєння та показати, чи я здатний змінити свою поведінку та отже спокійно підкоритися самодисципліні.
Гадаємо, що фінансова незабезпеченість постійно викликає такі ж самі почуття. Я можу запитати себе, наскільки мої власні помилки спричиняли мої тривоги. І якщо до цього частково приводили дії інших людей, то як я можу зарадити цьому? Якщо я не можу змінити теперішній стан справ, то чи хочу я вжити заходів, щоб пристосувати своє життя до даних обставин?
Подібні запитання, більшість з яких легко приходить до голови у кожному окремому випадку, допоможуть виявити основні причини.
Але багато з нас найбільше страждали від неправильних стосунків з сім’єю, друзями та суспільством у цілому. Відносно них ми були особливо нерозумними і впертими. Перш за все, ми не можемо визнати свою повну нездатність стати надійним партнером іншої людині. Наша егоманія ставить небезпечні пастки. Або ми наполягаємо на пануванні над людьми, яких знаємо, або ми надто залежимо від них. Якщо ми занадто покладаємося на людей, вони рано чи пізно підводять нас, бо не в силі задовольняти наші безперестанні вимоги. Таким чином, наша невпевненість зростає, гризе нас. Коли ми за звичкою намагаємося підкорити інших своїм свавільним бажанням, вони не хочуть коритися та чинять нам сильний опір. Тоді у нас зароджуються почуття образи, відчуття переслідування й бажання помститися. Оскільки ми зосереджуємо свої зусилля на контролі і продовжуємо зазнавати невдач, наше страждання стає сильним і постійним. Ми не раз намагалися бути членом сім’ї, своїм серед друзів, колег, бути корисним членом суспільства. Завжди ми намагалися височіти над масою або сховатися під нею. Така егоцентрична поведінка перешкоджала партнерським стосункам з усіма, хто нас оточував. Ми мало знали про справжні людські взаємини.
Дехто буде заперечувати проти багатьох поставлених запитань, вважаючи власні вади характеру не такими разючими. Таким можна підказати, що сумлінний аналіз, очевидно, виявить саме ті вади, які відображені в неприємних запитаннях. Наша поверхова характеристика не виглядала надто поганою, і ми часто соромилися визнати, що це лише тому так, що ми заховали свої вади глибоко в собі, під товстим шаром самовиправдання. Якими б не були ці вади, вони в кінці кінців кинули нас в алкоголізм і страждання.
Таким чином, старанність мусить стати основним гаслом оцінки. У зв’язку з цим доцільно виписати наші запитання та відповіді. Це допоможе чітко мислити й чесно оцінити. І буде першим відчутним доказом нашого повного бажання просуватися вперед.