Про гнів уже говорилося в цій книжці раніше, але гіркий досвід переконав нас, що це настільки важливо, що заслуговує особливої уваги всіх, хто хоче перемогти алкогольну проблему.

Ворожість, образи, гнів – як би ми не називали це почуття – має тісний зв’язок із інтоксикацією і може загострюватись при алкоголізмі.

Наприклад, одного разу вчені опитали велику кількість алкоголіків, щоб з’ясувати причину їхнього пияцтва, і почули типову відповідь: «Так я можу виявити комусь свої почуття». Іншими словами, у стані сп’яніння вони відчували здатність і свободу виразити той гнів, який стримували в час тверезості.

Існує думка про можливість тонкого, невловимого біохімічного зв’язку між алкоголем і змінами в організмі, які притаманні гніву. В результаті одного експериментального дослідження алкоголіків було припущено, що образи, можливо, створюють у крові алкоголіків певний несприятливий стан, який усувається випивкою. Один відомий психолог нещодавно висловив думку про те, що пиякам може подобатися відчуття влади над іншими людьми, яке дає алкоголь.

Відомі факти, що показують тісний зв’язок між пияцтвом і насильством та вбивствами. Велика частка їх трапляється тоді, коли або жертва, або нападник (чи й обидва) є в стані сп’яніння. Згвалтування, сімейні сварки, що ведуть до розлучень, знущання з дітей і збройні пограбування також часто спричинені надмірним питтям.

Навіть ті з нас, хто не виявив такої поведінки, можуть легко уявити ту шалену лють, яка приводила декого у стані сп’яніння до думки про насильство. Тому ми бачимо потенційну небезпеку в гніві.

Хоча, без сумніву, цей природний стан час від часу виникає в людської істоти. Як і страх, він може бути важливим для виживання всіх представників виду homo sapiens. Гнів (відраза) до таких явищ, як злидні, голод, хвороби та несправедливість, безперечно, породив зміни на краще в різних культурах.

Але також не можна заперечити, що каліцтво і навіть словесні напади, здійснені в припадках гніву, є прикрими явищами і так само шкодять суспільству в цілому, як і окремим людям. Тому багато релігійних та філософських вчень закликають нас позбутися гніву, щоб мати щасливіше життя.

Проте велика кількість людей вважає , що стримування гніву дуже шкодить емоційному здоров’ю, що ми повинні якось вияви-ти свою ворожість, бо інакше вона роз’їдатиме нас зі із середини, повертаючись до нас самих і таким чином ведучи до глибокої депресії.

Гнів у всіх його проявах є всезагальною людською проблемою. Але він несе особливу загрозу для алкоголіків. Наш власний гнів може вбити нас. Алкоголіки, що видужали, майже одностайно погоджуються, що ворожість, злість чи образа часто викликають у нас бажання пити, тому ми повинні остерігатися таких почуттів. Ми знайшли набагато кращі способи, ніж пиття, для їх подолання.

Але про це буде пізніше. Спочатку поглянемо на ймовірні атрибути гніву:

нетерпимість	снобізм	напруженість	недовіра
презирство	суворість	сарказм	тривога
заздрість	цинізм	жаль до себе	підозра
ненависть	невдоволення	злоба	ревнощі

В тверезому стані члени АА здатні проаналізувати всі ці почуття і виявити в їх основі гнів. У період пиття ми не замислювались над такими речами. Частіше ми згадували про ці почуття або демонстрували їх після чергового келиха.

Очевидно, страх також мусить бути у цьому списку, бо багато з нас вважають, що гнів часто є результатом страху. Ми не завжди знаємо, чого боїмося; іноді це просто незрозумілий, всеохоплюючий, безіменний страх. І він може породити такий самий всеохоплюючий гнів, який раптом може націлитись на щось або на когось.

Відчуття краху сподівань також може привести до гніву. Проблемні пияки, як клас, не відзначаються великою терплячістю, коли стикаються з крахом, реальним чи уявним. І чарка була нашим улюбленим засобом пом’якшення такої неприємної емоції.

Мабуть, найважче впоратися з «законною» образою. Це довго плеканий кінцевий продукт «праведного» гніву, і якщо дозволи-ти йому розвиватись, то він повільно зруйнує наш захист проти пиття.

Навіть якщо з нами дійсно поводяться підло чи несправедливо, образа є недозволеною розкішшю для нас, як алкоголіків. Для нас будь-який гнів є саморуйнівним, бо він може знову привести нас до пияцтва. (Уміння справлятися з образами обговорюється більш детально у книжках Анонімні Алкоголіки і Дванадцять Кроків і Дванадцять Традицій.)

Ми не претендуємо бути експертами з розуміння глибин психології, тому мусимо спочатку зосередитись не на пошуку причин неприємних відчуттів гніву, а на подоланні самих цих відчуттів, незалежно від того, чи ми вважаємо їх виправданими. Ми вчимося не допускати, щоб вони втягнули нас у пиття.

Цікаво, що деякі методи уникнення випивки, які вже обговорювались раніше, також чудово діяли для подолання внутрішнього дискомфорту, від якого ми страждали, коли гнівались. Наприклад, коли ми починаємо закипати всередині, то іноді допомагає скуштувати чогось смачного чи випити склянку солодкого безалкогольного напою.

Також дуже ефективно на перших порах підняти слухавку і поговорити про це з нашим спонсором чи з іншими алкоголіками, які видужали. І вартує зупинитися й подумати, чи ми не перевтомлені. Якщо так, то відпочинок часто проганяє злість.

Не раз просте міркування «Живи сам і дай жити іншим» остуджує наш запал. Або ж ми можемо швидко переключитися на діяльність, яка не має нічого спільного з джерелом нашого гніву, – звільнитись від нього за допомогою енергійних вправ або улюбленої музики.

Для багатьох із нас роздуми над Молитвою про душевний спокій розвіють нашу ворожість. Часто те, що для нас нестерпне, непідвладне нашому контролю чи змінам (наприклад, транспортні пробки, погода, довгі черги в супермаркетах), тому розумніше й виваженіше просто прийняти його, аніж намарно закипати всередині чи звертатися до алкоголю.

Звичайно, іноді ми сердимось на обставини свого життя, які можуть і повинні бути змінені. Можливо, нам треба змінити роботу, дістати розлучення чи перевезти сім’ю в інше місце. Якщо це так, то такі рішення слід приймати виважено, а не в поспіху чи в гніві. Отже, спочатку слід заспокоїтись. А тоді спокійно і конструктивно подумати, чи наша образа спрямована на те, що ми можемо змінити. Для перевірки зверніться до розділу, присвяченому Молитві про душевний спокій. Іноді нам доводиться мати справу не з тривалою образою, а з раптовою всепоглинаючою злістю. 24-годинний план, і принцип «В першу чергу роби найважливіше» допомогли багатьом із нас подолати цю злість, хоча ми не уявляли, як це може статися, поки не спробували, – і отримали несподівано хороші результати.

Ще одним ефективним засобом проти гніву є «порівняльна» ідея. Ми міркуємо, як би зріла і врівноважена людина ідеально справилась із такою образою, а тоді діємо так, ніби ми та людина. Спробуйте це кілька разів. Воно також дає результат.

Для багатьох із нас корисна професійна підказка доброго порадника, психіатра чи іншого лікаря, священика.

Ми можемо знайти віддушину і в нешкідливій фізичній дії. Вже раніше згадані вправи, глибоке дихання, гарячий душ і (на самоті) «лупцювання» крісла чи дивана в супроводі крику – це все не раз полегшувало гнів у багатьох людей.

Просте придушування, замовчування чи стримування гніву рідко здається доцільним. Натомість ми намагаємось навчитися не діяти на нього, але щось із ним робити. Якщо ж це не вдається, то значно збільшуються наші шанси випити.
Будучи неспеціалістами і покладаючись лише на свій власний досвід, ми, колишні алкоголіки, не знайомі з науковими теоріями і лабораторними дослідженнями цих справ. Але ті, хто пережив похмілля, не можуть забути, якими безпідставно роздратованими воно нас робить. Іноді ми зриваємось на родичів, колег по роботі, друзів чи незнайомих, які, звичайно, не заслуговують на те. Така тенденція може зберігатися деякий час після того, як ми перестали пити, так само як застояний дим у закритій кімнаті бару нагадує нам про дні пиття – поки ми не очистимось психічно.