Використання людством різних хімічних препаратів для зміни настрою і відчуттів має давні корені та широке розповсюдження. Етиловий спирт, мабуть, був першим із таких хімічних речовин і, можливо, завжди був найпопулярнішим засобом у використанні.

Деякі ліки мають визнану важливість і корисні за умови призначення їх кваліфікованими лікарями, використання суворо за призначенням і своєчасної відміни їх, коли зникає відповідна медична необхідність.

Як члени АА, а не лікарі, ми, звичайно, не вповноважені рекомендувати якесь лікування, так само як і утримання від нього.
Що ми можемо з усією відповідальністю зробити, то це поділитися своїм особистим досвідом.
Пияцтво стало для багатьох із нас різновидом самолікування. Ми часто пили для того, щоб поліпшити самопочуття і не почуватися такими хворими.

І тисячі з нас вживали інші речовини теж, щоб «почувати себе краще». Ми відкрили для себе стимулятори, які, здавалося б, протидіяли ефектам похмілля або полегшували нашу депресію (поки вони нас також не підвели), седативні препарати і транквілізатори, які могли б замінити алкоголь і заспокоїти наші нерви, призначені ліки та ліки, що відпускаються без рецепта, та болезаспокійливі засоби (багато з яких були названі такими, що «не викликають залежності» або « звикання»), які допомогли нам спати або дали нам додаткову енергію, послабили нашу пригніченість або полегшили нашу біль вишуканою хвилею блаженства.

Потенційно, це сильне бажання, майже необхідність, у таких психоактивних (що впливають на розум) модифікаторах на-строю може бути глибоко укорінено в кожного пияка.

Навіть якщо технічно, використовуючи фармакологічну термінологію, препарат не викликає залежності, ми легко можемо звикнути та стати від нього залежними, в чому ми неодноразово переконувалися. Деякі з нас вірять, що ми є залежними особистостями, і наш досвід підкріплює цю концепцію.
Ми підемо на все, щоб уникнути всіх таких наркотиків, якими найчастіше зловживають – марихуани, «мету», барбітуратів, «креку», кокаїну, оксикодону, Вікодину, «кислоти», «транків», «Екстазі», героїну, «попперів» (наркотична речовина з класу алкілнітритів, яка вдихається ) – і навіть багатьох безрецептурних ліків і трав’яних добавок.

Навіть для тих із нас, хто ніколи не потрапляв на їхній гачок, зрозуміло, що вони становлять справжню потенційну небезпеку, і ми бачили це на практиці знову і знову. Наркотики пробуджують старе бажання випити « чудодійну таблетку» чи досягти якоїсь емоційної вершини або спокою. І якщо нам вдається дати раду з цим раз або два, то часто воно набагато легше підводить до чарки.

Спільнота Анонімних Алкоголіків не виступає проти медичних препаратів чи проти наркотиків. У цілому ми не займаємо ані моральної, ані правової позиції «за» або «проти» будь-якої трави чи іншої речовини. (Проте кожний член АА має право, як

і всяка доросла людина, мати свою думку з цього питання і чи-нити так, як вважає за належне.)

Це подібно до позиції членів АА – або, точніше, до відсутності позиції – щодо пияцтва і пиття. Як спільнота ми не виступаємо проти алкоголю чи пиття для мільйонів людей, котрі можуть споживати спиртні напої, не завдаючи шкоди ні собі, ні іншим.

Дехто (але не всі) з нас, хто вже довго тверезий, охоче подає напої вдома своїм гостям – не алкоголікам. Пити чи не пити – це їх справа. Не пити чи пити – це також наше право вибирати, і ми не сперечаємося з іншими людьми, як їм чинити. Ми зробили остаточний висновок – лише для себе – що пиття не годиться для нас, і ми побачили, яким чином можна жити без нього і що це набагато краще за пияцтво.

Досить багато алкоголіків виявляють, що хімічний склад їхнього організму на все життя стає не чутливим до знеболюючих ліків, тому вони мусять уживати надвеликі дози анальгети-ків чи анестетиків, якщо виникає медична потреба.

Є повідомлення про непереносимість до місцевих анестетиків (таких, як новокаїн), які вводить стоматолог. У кращому разі ми встаємо з крісла дуже знервовані, і цей стан може тривати довго, поки ми не приляжемо, щоб препарат вийшов із організму. (В такий час заспокійливо діє присутність іншого алкоголіка, який одужав.)

Інші алкоголіки, які одужали, не мають такої непереносимості. І ніхто не знає, як передбачити, коли можуть виникати такі реакції. У всякому разі, безперечно, мудро розповісти своєму лікарю-дантисту і анестезіологу всю правду про своє колишнє пиття (і про приймання таблеток, якщо таке було), так само як їм відомо про нашу історію хвороби.

Два наступні приклади є типовими для досвіду членів АА із психотропними (що діють на психіку) препаратами, іншими, ніж алкоголь.
Один із нас, будучи тверезим майже 30 років, вирішив спробувати наркотик, якого він не торкався раніше. Так і зробив. Він насолоджувався його дією і місяцями міг уживати його на товариських зустрічах без жодних проблем, як йому здавалося. Тоді хтось сказав, що маленький ковток вина ще більше посилить ефект, і він спробував це, навіть не задумуючись про свою тяжку історію алкоголізму. Зрештою, він зробив лише один ковток дуже легкого вина.

Через місяць він сильно запив і зрозумів, що знову опинився в рабстві гострого алкоголізму.

Ця історія, лише з невеликим видозмінами, підходить для сотень і сотень людей. Приємно повідомити, що цей хлопець став тверезим, також кинув траву і вже два роки цілком вільний від наркотиків та алкоголю. Він знову щасливий, активний тверезий алкоголік, якому подобається життя в АА.
Не всі, хто таким чином експериментував із маріхуаною, повернулися до тверезості. Декого з тих членів АА, кого вживання наркотиків знову повернуло до пиття, ця першопочаткова залежність привела до смерті.

Інша історія про молоду жінку, тверезу протягом десяти років, яку поклали в лікарню на серйозну операцію. Її лікар, котрий добре знався на алкоголізмі, сказав, що після операції їй потрібно буде ввести невелику дозу морфію для зняття болю. Але він запевнив, що пізніше їй не буде потрібно цього. Крім однієї таблетки аспірину від нечастого головного болю, та жінка ніколи не вживала жодних сильних ліків.

Наступної ночі після операції вона попросила у лікаря ще одну дозу морфію. Перед тим вона вже прийняла дві. «Вам боляче?» – запитав він.

« Ні», – відповіла вона. А потім невинно додала: «Але, можливо, буде пізніше».

Коли ж він посміхнувся, то вона усвідомила, що сказала і що це фактично означало. Її розум і тіло якимось чином вже прагнули наркотика.

Вона розсміялася і обійшлася без морфію, і з того часу в неї не виникало такого бажання. Минуло п’ять років, і вона й далі твереза і здорова. Вона час від часу розповідає про цей випадок на зборах АА, щоб підтвердити своє переконання , що довічна «схильність до узалежнення» продовжує існувати навіть під час тверезості в кожного, хто колись мав алкогольну проблему.

Отже, ми мусимо потурбуватися, щоб усі лікарі та стоматологи, які нас лікують, правильно зрозуміли наші особисті історії й були достатньо компетентні щодо алкоголізму, щоб усвідомлювати наш ризик з ліками.

Ми також обережні, коли приймаємо ліки самостійно; ми тримаємось подалі від сиропів від кашлю, що містять спирт, кодеїн чи броміди, від цигарок, порошків, синтетичних знеболювачів, рідин і розпилювачів, які іноді безкоштовно роздаються підпіль-ними фармацевтами чи непрофесійними анестезіологами.
Навіщо нам ризикувати?

Зовсім не важко, як ми побачили, уникнути таких ризикова-них зустрічей із бідою – чисто на засадах здоров’я, а не мораль-ності. За допомогою Анонімних Алкоголіків ми відкрили для себе життя без наркотиків, яке набагато приємніше, ніж при вживанні речовин, що змінюють настрій.
Вся хімічна «насолода», яку ми відчували від алкоголю (чи його замінників), містилася лише в наших головах. Ніхто інший не міг розділити приємні відчуття, які були всередині нас. Але тепер ми дістаємо задоволення, коли ділимось один з одним в АА – чи з будь-ким поза ним – своїм природним, незадурманеним щастям.

З часом нервова система стає здоровою і добре пристосовується до відсутності звеселяючих наркотиків, таких як горілка. Коли ми почуваємося краще без хімічних речовин, аніж коли ми їх вживали, то сприймаємо свої нормальні відчуття і довіряємо їм, які б вони не були.
Тоді ми здатні приймати здорові, незалежні рішення, які все менше опираються на імпульс чи хімічно викликаний потяг до негайного задоволення. Тепер ми можемо побачити й осмислити більше аспектів ситуації, можемо відкласти насолоду задля інших, стійкіших і довготриваліших вигод, і можемо краще оцінювати не лише свій власний добробут, але й тих, кого ми любимо.

Хімічні замінники життя нас більше не цікавлять, бо тепер ми знаємо, що таке справжнє життя.