Завдяки Анонімним Алкоголікам члени Товариства отримали тверезість замість страждань і часто — життя замість смерті. Напевно АА могло б мати таке саме велике значення для численних алкоголіків, до яких ще воно не сягнуло.

Тому жодна спільнота чоловіків і жінок ніколи не мала більш нагальної потреби у тривалій ефективності і постійній єдності. Ми, алкоголіки, бачимо, що ми мусимо працювати разом і триматися разом, бо інакше більшість із нас остаточно помре на самоті.

«Дванадцять Традицій» Анонімних Алкоголіків, на нашу думку, є найкращими відповідями, які наш досвід поки що дав на ці завжди нагальні запитання: «Як може АА найкраще діяти?» і «Яким чином може АА найкраще зберегти цілісність і, отже, вижити?»

Далі «12 Традицій» АА викладені в так званій «короткій формі», яка переважно використовується сьогодні. Це стислий варіант початкової «розгорнутої форми» Традицій АА, як вони були вперше опубліковані у 1946 році. Оскільки «розгорнута форма» є більш докладною і, можливо, має історичне значення, вона нижче тут представлена.

ДВАНАДЦЯТЬ ТРАДИЦІЙ

• Перша – Наш спільний добробут повинен бути на першому місці; особисте одужання залежить від єдності АА.
• Друга – Стосовно мети нашої групи є лише один найвищий авторитет – люблячий Бог, як Він може виразити Себе у нашій груповій свідомості. Наші лідери – лише наділені довірою служителі; вони не керують.
• Третя – Єдиною вимогою для того, щоб стати членом АА, є бажання кинути пити.
• Четверта – Кожна група має бути цілком автономною, за винятком справ, які стосуються інших груп або АА в цілому.
• П’ята – У кожної групи є лише одна головна мета – нести своє послання до алкоголіка, який все ще страждає.
• Шоста – Групі АА ніколи не слід підтримувати, фінансувати або надавати ім’я АА для використання жодній спорідненій організації або сторонній установі, щоб проблеми, пов’язані з грошима, власністю і престижем не відволікали нас від нашої головної мети.
• Сьома – Кожній групі АА слід повністю утримувати себе, відхиляючи внески ззовні.
• Восьма – Анонімним Алкоголікам слід завжди залишатися непрофесійною організацією, проте наші службові центри можуть наймати спеціальних працівників.
• Дев’ята – АА, як таке, ніколи не слід організовувати; але ми можемо створювати ради або комітети, безпосередньо відповідальні перед тими, кого вони обслуговують.
• Десята – Анонімні Алкоголіки не мають точки зору щодо зовнішніх питань; отже ім’я АА ніколи не слід залучати до суспільних суперечок.
• Одинадцята – Наша політика зв’язків з громадськістю ґрунтується на привабливості, а не на рекламі; нам потрібно завжди зберігати особисту анонімність на рівні преси, радіо та кіно.
• Дванадцята – Анонімність є духовною основою всіх наших Традицій, що завжди нагадує нам ставити принципи перед особистостями.

ДВАНАДЦЯТЬ ТРАДИЦІЙ

(Розгорнута форма)

Наш досвід АА навчив нас, що:

1. — Кожен член Анонімних Алкоголіків є лише маленькою частиною великого цілого. АА мусить продовжувати існувати, інакше більшість з нас неминуче загине. Отже, наш спільний добробут стоїть на першому місці. Але особистий добробут йде одразу слід за ним.
2. — Стосовно мети нашої групи є лише один найвищий авторитет – люблячий Бог, як Він може виразити Себе у нашій груповій свідомості.
3. — Наше членство повинно включати всіх, хто страждає від алкоголізму. Тому ми не можемо відмовити нікому, хто бажає одужати. Також членство в АА ніколи не повинно залежати від грошей чи конформізму. Будь-які два або три алкоголіки, що зібралися разом задля тверезості, можуть називати себе групою АА, за умови, що вони не мають іншої приналежності.
4. — Щодо своїх власних справ, кожна група АА не повинна бути відповідальною перед жодною іншою владою окрім своєї власної (групової) свідомості. Але, коли її плани також стосуються добробуту сусідніх груп, то з цими групами слід порадитися. І жодна група, регіональний комітет чи особа не повинні робити нічого, що могло б істотно вплинути на АА у цілому, не порадившись з довіреними особами Ради загального обслуговування. У таких справах спільний добробут має першорядне значення.
5. — Кожна група Анонімних Алкоголіків повинна бути духовною одиницею, яка має лише одну головну мету, а саме – донесення свого послання до алкоголіка, який все ще страждає.
6. — Проблеми грошей, власності і влади можуть легко відвернути нас від нашої основної духовної мети. Отже, ми думаємо, що будь-яка чимала власність, яка дійсно потрібна АА, повинна бути окремо зареєстрованою і окремо керованою, таким чином відділяючи матеріальне від духовного. Група АА, як така, ніколи не повинна займатися бізнесом. Другорядні, допоміжні до АА засоби, такі, як клуби або лікарні, які потребують багато власності чи адміністрації, повинні бути зареєстровані і відокремлені, таким чином, щоб при потребі група могла їх легко позбутися. Отже, такі заклади не повинні носити ім’я АА. Управління ними повинно бути винятковою відповідальністю тих осіб, які фінансово їх підтримують. Для клубів, звичайно, бажані керівники з АА. Але лікарні та інші місця оздоровлення повинні бути далеко поза АА і очолюватися медиками. Оскільки група АА може співпрацювати будь з ким, така співпраця ніколи не повинна доходити до приналежності чи схвалення, фактичного або припустимого. Група АА ні з ким не може бути пов’язаною.
7. — Групи АА самі повинні повністю утримуватися на добровільні пожертви своїх власних членів. Ми думаємо, що кожна група повинна швидко досягти цього ідеалу; що будь-який громадський пошук коштів з використанням імені Анонімних Алкоголіків є дуже небезпечним, незалежно від того, чи це роблять групи, клуби, лікарні чи інші сторонні установи; що прийняття великих дарів з будь-якого джерела або пожертв, які тягнуть за собою будь-які зобов’язання, є нерозумним. Тоді теж, у нас викликають стурбованість ті фінанси АА, збір яких продовжується понад обов’язкові резерви без визначеної АА мети. Досвід часто застерігав нас, що ніщо так напевно не може знищити нашу духовну спадщину, як марні суперечки щодо майна, грошей і влади.
8. — Анонімним Алкоголікам слід завжди залишатися непрофесійною організацією. Ми розуміємо професіоналізм, як зайняття або надання консультацій алкоголікам за плату. Але ми можемо наймати алкоголіків там, де вони можуть виконувати таку роботу, до якої залучають неалкоголіків. Така особлива робота може бути винагородженою. Проте наша звичайна робота АА за Дванадцятим кроком ніколи не повинна оплачуватися.
9. — Кожна група АА потребує якнайменшої організації. Найкращою формою є ротація керівництва. Маленька група може обрати свого секретаря, велика група – свій ротаційний комітет, а групи у великих містах – свій центральний комітет або комітет інтергрупи, у якому часто повний день працює секретар. Члени Ради загального обслуговування є, по суті, нашим Комітетом АА з загального обслуговування. Вони є охоронцями наших Традицій АА і отримувачами добровільних пожертв АА, на які підтримується наш Офіс загального обслуговування у Нью-Йорку. Вони уповноважені групами підтримувати всебічні громадські стосунки, і вони гарантують цілісність нашої головної газети «A.A. Grapevine». Всіма цими представниками повинен керувати дух служіння, бо справжні лідери в АА є лише довіреними і досвідченими служителями всього товариства. Від своїх звань вони не отримують справжньої влади, вони не керують. Ключем їх корисності є всезагальна повага.
10. — Жоден член чи група АА не повинні ніколи висловлювати від імені АА будь-які думки щодо сторонніх суперечливих питань, зокрема, політики, алкогольних реформ чи сектантської релігії. Групи Анонімних Алкоголіків нікому не протистоять. Щодо таких питань вони можуть взагалі не висловлюватися.
11. — Наші стосунки з широкою громадськістю повинні характеризуватися особистою анонімністю. Ми вважаємо, що АА слід уникати сенсаційної реклами. Наші імена і фото як членів АА не повинні з’являтися в ефірі, на екрані чи у пресі. У своїх стосунках з громадськістю нам слід керуватися принципом привабливості, а не пропаганди. Нема жодної потреби вихваляти себе. Краще дозволити нашим друзям рекомендувати нас.
12. — І нарешті, ми, Анонімні Алкоголіки, віримо, що принцип анонімності має величезне духовне значення. Він нагадує нам, що ми повинні ставити принципи перед особистостями, що ми на ділі виявляємо справжню покірність. Це задля того, щоб наші великі блага ніколи не зіпсували нас, щоб ми завжди жили у вдячності до Того, хто головує над усіма нами.